Нервова тканина
Нервова система утворена в основному нервовою тканиною, структурною і функціональною одиницею якої є нейрон.
Нейрон
Нейрони характерно відрізняються за будовою від клітин інших типів тканин наявністю численних відростків. Основна частина нейрона його тіло містить ядро, більшу частину ендоплазматичної сітки, комплекс Гольджі і багато мітохондрій. Відростки нейронів за особливостями будови і функціонування поділяють на два типи:
- дендрити відносно короткі, по яких збудження прямує до тіла клітини;
- аксони – відносно довгі (можуть сягати десятків сантиметрів), по яких збудження як правило прямує від тіла клітини.
Аксони можуть бути вкриті мієліновою оболонкою, яка є похідним гліальних клітин. Дендрити ніколи не бувають мієлінізованими. Всередині дендритів може зустрічатися ендоплазматична сітка і рибосоми, яких немає у аксонах. У місцях контакту аксона з іншою нервовою клітиною або ефекторною (виконуючою) структурою формується призначений для передачі збудження утвір – аксонна терміналь.
Залежно від організації відростків нейрони поділяються на кілька типів.
Уніполярні нейрони є найбільш примітивними. Від їх тіла починається один аксон, периферичні закінчення якого є чутливими. Збудження від аксону переключається на інші нейрони через аксонні терміналі, які формуються у місці початку відростка. Збудження у такому нейроні не проходить через тіло клітини. Вони є типовими для нервової системи безхребетних тварин.
Біполярні нейрони мають два оформлені відростки: по одному з них (дендрит) інформація надходить до тіла нейрона, по іншому (аксон) прямує до іншого нейрона. Клітини такого типу зустрічаються у складі сітківки ока людини.
Псевдоуніполярні нейрони обумовлюють надходження чутливої інформації від шкіри і м’язів до ЦНС. Від їх тіла починається один відросток, який практично одразу галузиться на два. Периферична частина цього відростка прямує від тіла до внутрішньом’язових рецепторів або до шкіри, а центральна частина до спинного або стовбуру головного мозку. Периферична частина відростка часто може бути вкритою мієліновою оболонкою. Таким чином, за напрямком поширення збудження периферична частина відростка псевдоуніполярного нейрона відноситься до дендритів. Але, зважаючи на його довжину і мієлінізацію, більшість дослідників розглядають весь відросток як аксон. Цієї ж точки зору будемо дотримуватися і ми.
Для мультиполярних нейронів характерна наявність одного аксона і великого числа дендритів. Це основний тип нейронів ЦНС людини, і вони є дуже різноманітними за будовою.
Залежно від того, з якими елементами контактують різні нейрони, виділяють три основні функціональні типи.
Аферентні (чутливі, сенсорні) нейрони проводять нервові імпульси від органів чуття до центральної нервової системи. У більш простому випадку периферичні розгалуження відростків таких нейронів формують чутливі закінчення, які здатні сприймати певні подразники. У більш складному варіанті — нейрони контактують із спеціалізованими чутливими клітинами — рецепторами. Функцією таких нейронів є передача інформації про різноманітні подразники до центральної нервової системи, у якій відбуваються процеси її аналізу. Частина чутливих нейронів сприймає інформацію про параметри внутрішнього середовища, а відтак є критичною для забезпечення зворотного зв’язку для забезпечення гомеостазу. У нервовій системі хребетних багато чутливих нейронів є псевдоуніполярними.
Еферентні (рухові, моторні) нейрони передають збудження від центральної нервової системи до виконуючих структур, якими, як зазначалося вище, можуть бути м’язи або залози. Відповідно, їх вплив може призводити до посилення/послаблення рухової активності частин організму або усього тіла, а також до збільшення чи зменшення секреції залоз. Такі нейрони є необхідними як для прямого так і для зворотного контролю функціонування частин організму.
Інтернейрони (вставні) контактують виключно з іншими нейронами. Вони розміщені у межах центральної нервової системи, і забезпечують аналіз інформації, передачу збудження з чутливих елементів до ефекторних. Діяльність саме таких нейронів обумовлює наявність зворотного зв’язку при регуляції різних параметрів. Подекуди інтернейронами називають клітини, зв’язки яких обмежені невеликою ділянкою нервової системи (наприклад, в межах певної ділянки кори або нервового ядра). У такому випадку їх відрізняють від проєкційних нейронів, аксони яких можуть прямувати порівняно далеко та забезпечувати зв’язок із іншими підрозділами нервової системи.
Глія
Допоміжні клітини нервової системи називаються гліальними. Вони поділяються на дві групи: макроглія та мікроглія. До макроглії належать астроцити, олігодендроцити, шванівські клітини та епендимоцити.
Астроцити (з латинської “клітини-зірки”) так названі через велику кількість відростків. Їхньої важливою функцією є формування гемато-енцефалічного бар’єру, який запобігає потраплянню у міжклітинний простір нервової тканини непотрібних або потенційно шкідливих сполук з крові. На відміну від більшості інших тканин, у нервовій речовина для того, щоб потрапити з крові до міжклітинного простору, повинна подолати не лише стінку капіляра, а й додатковий бар’єр, утворений астроцитами. Крім цього, вони зберігають для нейронів запас поживних речовин (глікоген), регулюють метаболізм нейронів, йонний склад міжклітинного простору, а також беруть участь у формуванні синапсів та регулюють процеси їх функціонування.
Олігодендроцити та шванівські клітини утворюють мієлінові оболонки. Олігодендроцити розвиваються у центральній нервовій системі. Їхні відростки прямують до аксонів та формують своєрідний ізоляційний шар. Шванівські клітини розвиваються на периферії. Головною функцією мієлінових оболонок є суттєве прискорення проведення нервовими волокнами нервових імпульсів.
Клітини епендими вистеляють шлуночки головного мозку і судинні сплетення, центральний канал спинного мозку. Вони беруть участь в утворенні та регуляції хімічного складу ліквору. Наявні на їхній апікальній поверхні численні війки сприяють циркуляції рідини.
Мікроглія - це внутрішні мозкові імунні клітини. Вони здатні до фагоцитозу, беруть участь у прибиранні непотрібних або ушкоджених нейронів чи синапсів.